Біль, сум:  втрачаємо найрідніших серцю….

Сьогодні у скорботі одразу дві громади Прилуччини:  Сухополов’янська та Прилуцька.   06 жовтня 2024 року  у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці відбулося  прощання одразу з двома захисниками, які  віддали найцінніше - життя, в бою за Україну, її свободу і незалежність:  Левченком Володимиром Васильовичем (1978 р.н.) з м.Прилуки Прилуцької громади, який загинув 03 жовтня 2024 року, та  Найком Олександром Вячеславовичем (1970 р.н.) з с.Замістя Сухополов’янської громади, який загинув 29 вересня 2024 року. Захисники вписали свої імена в історію нашої держави, але, на жаль, посмертно...Адже війна забрала їх життя, а у близьких відібрали найдорожчих у світі людей.

Ще одне ім’я Найка Олександра Вячеславовича навічно вписане в історію саме Сухополов’янської  громади. 06 жовтня  2024 року очільник Сухополов’янської громади Денис Росовський, секретар сільської ради Володимир Бобошко, заступник сільського голови  з питань діяльності виконавчих органів ради Олександр Ромашко, керуючий справами виконавчого комітету Валентина Харченко, староста  Замостянського старостинського округу Тетяна Терентій, посадовці сільської ради  разом із рідними,  побратимами, друзями, односельцями  провели в останню дорогу Героя та вшанували пам’ять загиблого земляка – Найка Олександра Вячеславовича, жителя  села Замістя (Замостянський старостинський округ).

  Найко Олександр Вячеславович народився 20 березня 1970 року в місті  Прилуки. З 1977 року по 1987 рік  навчався у  Прилуцькій  загальноосвітній школі  №7. Потім строкова служба в армії. Після проходження служби працював у ТОВ «Будмаш», на Тютюновій фабриці, працював і за кордоном. Останнє місце роботи таксист. Одружився та більше 20 років проживав в с. Замістя (Замостянський старостинський округ). Має 4 дітей та 4 внуків.

        23 травня 2024 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України. 29 вересня 2024 року  військовослужбовець  Найко Олександр Вячеславович    під час виконання бойового завдання  загинув на Донецькому напрямку.      

        У глибокому смутку залишилася без чоловіка дружина  Тетяна, без батька- син Денис, дочки Анна, Юлія, Анастасія та  без люблячого дідуся  онуки. Йому назавжди 54  роки…  

        Поховали Героя на місцевому сільському кладовищі в с.Замістя Прилуцького району Чернігівської області.

      Сільський голова Денис Росовський  від імені депутатського корпусу та виконавчого комітету висловлює щирі  співчуття  рідним і близьким загиблого. Ніщо і ніколи не заспокоїть серця після втрати  рідної людини. Це біль, який пронизує, який не вщухає і до якого ніколи не можна звикнути, якого не можна пробачити. Нехай душа воїна Олександра знайде вічний спокій і  стане ще одним Ангелом-охоронцем для нас, для  України!  Не пробачимо ворогу жодне втрачене життя… Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! 

         Тільки разом ми – сила!