Свіже повітря, прохолодна джерельна водиця, п`янкий аромат цвіту, запашні мальви та ромашки, спів пташок - все це асоціюється лише з одним словом - село.
Села нашої громади – мальовничий, неймовірний куточок України, у якому живуть працьовиті і талановиті люди...
Кожен з нас добре знає історію України, навіть краще, ніж історію свого села. А наші українські села, в якому народилися ми та наші батьки, є колискою української нації. Тому наше завдання - дізнатися якомога більше про село, а також познайомити близьких з історичними сторінками життя села та його видатними людьми.
Усе стирається з пам’яті, змінюються люди, все міняється. Але, дуже хотілося б, щоб історія сіл закарбувалась у нашій пам’яті.
Нехай Господь зберігає всіх нас та нашу благословенну землю ще на багато років!

 

ПИРОГІВЦІ

Цивілізація людства має одну особливість - міста збільшуються, займають все більшу площу і при цьому поглинають приміські поселення. У великих містах цілі мікрорайони носять назви сіл, що колись знаходились на цьому місці і жили своїм тихим сільським життям.

ЯРОВА, або НИЗОВА БІЛЕЩИНА

Серед мальовничих розлогих полів та лісосмуг, у яру, лежить невеликий, колись гомірливий та густонаселений хутірець. З діда-прадіда його назва Ярова, або Низова Білещина. Хуторянам завжди чогось хотілося називати його Низова Білещина. Може тому, що поруч на горі Горова Білещина? З вуст у вуста передають  легенду про назву хутора, яка документально не підтверджена. Якийсь собі пан Білецький мав дві доньки. Як весільний посаг подарував він їм два хутори. Один з них був на горі – Горова Білещина, інший у яру – Ярова Білещина.

БІЛЕЩИНА

Згідно з легендами назва с. Білещина з’явилася так. Навкруги Прилук земля належала панові Білецькому, який мав дві дочки. Коли прийшла пора дівчатам виходити заміж, пан подарував одній хутір, який розташований на горі – Горову Білещину, а іншій – Ярову Білещину або Низову.

ВИСОКЕ

На північному сході Прилуцького району у верхній течії ма­льовничого лівобережжя історичного Удаю розкинулось давнє село з поетичною назвою Високе. Документальні відомості про походження назви села, на жаль, не збереглися. Та за переказами, за давніх часів, у цьому місці проживав полковник на прізвище Висоцький. Тому сучасна назва села дякує саме його імені. За іншими переказами, назва села пішла від його географічного положення - знаходження високо, на найвищому березі річки Удай.

РЯШКИ

Село Ряшки, за переказами, які дійшли до наших днів, виникло у глухій лісисто-болотистій місцевості. Три брати (старший з них на ім'я Рясина) були зіслані в місця, як карні злочинці і побудували хутір за річкою Смош. За іменем першого поселенця село начебто і стало називатись Ряськи (пізніше назва змінювалась Ряжки - Ряшки). Вперше село згадується у 1629 році.

ПОГРЕБИ

Далеко від Прилук, серед широких полів, низин та боліт, загубилося село Погреби, одне з найстаріших сіл Прилуччини. Перекази свідчать, ніби вже в XVI ст. на берегах річок Супій, Перевід, Трубіж було чимало значних сіл, в тому числі і село Держикрай або Перевід. Перша назва походить від назви укріпленого городища на річці Перевід, друга - від назви річки.