В рамках Всеукраїнської програми "Ти як?" до Дня спільнодії "Щоденники стійкості" ми маємо можливість познайомитися з історіями стійкості двох неймовірних людей Сухополов'янської ТГ Прилуцького району.

📍Геєць Олексій Васильович лікар-психіатр КНП Прилуцької районної лікарні. Медичний шлях лікар розпочав у 1988 році після закінчення медичного інституту ім. М. Пирогова м. Одеса за спеціалізацією лікар-терапевт. За своє медичне життя пан Олексій працював в різних напрямках: лікар-кардіолог, лікар екстреної медичної допомоги, лікар-психіатр. Це те, що лікар називає «бути закоханим в свою професію».

У 2014 році син пана Олексія пішов на фронт. З того моменту робочі будні лікаря починаються з очікування повідомлення, короткого дзвінка. Він як ніхто розуміє слово «чекати» і знає що відчувають хлопці там, далеко від рідного дому.

Пан Олексій неодноразово проводив заняття для військових з першої медичної допомоги, допомагає в психологічній реабілітації, лікує.

Вмикаючи велике батьківське серце, досвід, знання, життєву мудрість, лікар щодня намагається допомогти, підтримати, порадити хлопцям, які несуть військову службу, військовим, які повертаються, юнакам та чоловікам, які йдуть воювати, «для мене вони янголи», - говорить пан Олексій.

Кожного дня нова історія, яка занотовується в книзі медичного життя лікаря. Однією з таких історій ділиться пан Олексій: «недавно до мене звернувся військовий, який ще на початку повномасштабного вторгнення отримав важкі поранення і повернувся додому на реабілітацію. Цього молодого чоловіка я називаю своїм сином, адже я та людина, котра багато років тому перша тримала його на руках і допомогла з’явитися на світ. А тепер він герой, він той хто захищає мене і ціною власного здоров’я виборює майбутнє для моєї країни».

📍Гемба Надія Григорівна народилася в селі Товкачівка Прилуцького району, де прожила до 20-річного віку. В 1960 році вже разом з чоловіком переїхала в село Рудівка Сухополов’янської територіальної громади Прилуцького району.

Молода дівчина відразу знайшла роботу в місцевій бібліотеці та почала свою активну діяльність в житті села. Організовувала заходи, розробляла сценарії до свят, включилася в життєдіяльність усього села як людина з чіткою життєвою позицією.

Така віддана робота пані Надії не завадила їй створити справжній родинний затишок. Разом з чоловіком побудували будинок, на світ з’явилися три чудові донечки, які, за словами пані Надії: «мають мій характер та життєву стійкість».

Після народження дітей, пані Надія, стала секретарем сільської ради, що відкрило нові напрямки проявити свої організаторські здібності та цілком присвятити себе життю села.

Активна позиція жінки викликала довіру в односельців, тому чотири скликання поспіль пані Надія була депутатом сільської ради та два скликання депутатом районної ради. З розповіді було дуже відчутно її переживання за кожний куточок рідного села, бажання продовжувати працювати в напрямку благоустрою та розвитку.

На сьогодні пані Надія має поважний вік, 84 роки. Здавалося б, розповідь має бути побудована на спогадах, але ні. Вишивка неймовірно чарівних робіт, малювання картин, присадибна ділянка, яка вирує різнобарв’ям квітів, ароматом полуниці та меду, господарство, активна участь в житті села, зустрічі гостей. А головне, родина, пані Надія крім доньок вже має шість внуків та сім правнуків і це вона вважає найбільшим багатством.

Єдиною мрією є дочекатися Перемоги, і вона обов’язково буде, бо коли поруч є люди з такою життєвою енергією, це надихає не втрачати свій життєвий ресурс, вірити і головне діяти.

#тияк?#

Координаційний центр КМУ / Mental Health UA

Фото без описуФото без опису