Провели в останню дорогу  Захисника…

 Сьогодні,  01 грудня  2024 року,  у горі  родина  Захисника   Сухополов’янської громади – Бодька Максима Миколайовича з с.Сухополова. Очільник Сухополов’янської громади Денис Росовський, секретар сільської ради Володимир Бобошко, заступник сільського голови  з питань діяльності виконавчих органів ради Олександр Ромашко, керуючий справами виконавчого комітету Валентина Харченко, посадовці сільської ради  разом із рідними,  побратимами, друзями, односельцями  провели в останню дорогу та вшанували пам’ять військовослужбовця Збройних Сил України Бодька Максима Миколайовича. 

Бодько Максим Миколайович народився 03 грудня 1979 року в  м.Актау (Казахстан). Згодом родина переїхала  на постійне проживання в с.Сухополова Прилуцького району Чернігівської області, де Максим і закінчив Сухополов’янську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім навчання у Прилуцькому СПТУ-34, де здобув спеціальність «каменяра». Працював різноробочим на заводі «Пластмас», на будівництві. 26 грудня 2022 року був призваний Прилуцьким РТЦК та СП  до лав Збройних Сил України. Проходив службу командиром танку. Захищав   незалежність та територіальну цілісність України від російського агресора  на Запорізькому напрямку   (населені пункти: Оріхове, Роботине). У 2023 році був комісований за станом здоров’я, проходив лікування. На жаль, 29.11.2024 року серце захисника зупинилося. Максиму назавжди 44 роки…

У глибокому смутку залишилися  без сина мати Любов Василівна, без чоловіка цивільна дружина  Світлана, без батька донька Мирослава, без брата рідна  - сестра Алла.

Сільський голова Денис Росовський від імені депутатського  корпусу, виконавчого комітету Сухополов’янської  громади висловив щирі співчуття  рідним  та близьким воїна.

Щирими та  щемними  були виступи однокласників  Максима. Особливо зворушливим був власноруч написаний  вірш-присвята Максиму, який зачитала  під час мітингу на кладовищі його однокласниця Вікторія Котеленець.

Поховали  військовослужбовця на місцевому кладовищі в с.Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.

  Передчасна смерть – це непоправне горе для рідних, близьких, друзів, колег. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце рідної людини.   Це біль, який пронизує, який не вщухає і до якого ніколи не можна звикнути, якого не можна пробачити. Нехай світла пам’ять про Максима Миколайовича назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Вічна пам'ять!