Пам’ятаємо, не забудемо: річниця бою на Мільківській горі
24 лютого 2022 року… День, коли життя українців розділилося на «ДО» та «ПІСЛЯ». Повномасштабне вторгнення російської федерації докотилося до кожного куточка країни, і Чернігівщина – не виняток. З перших днів війни страх, лють і рішучість охопили всю Україну й громади Прилуцького району також. Колони ворожої техніки рухалися трасою Київ-Cуми через населені пункти Сухополовʹянської громади: Охіньки, Переволочну в напрямку до Мільківської гори, поблизу якої й відбувся 27 лютого один з найвизначніших боїв, що зірвав плани ворога прорватися до Києва. Українські захисники, незважаючи на нерівні сили, зупинили ворожу колону з сотень одиниць техніки та завдали ворогу значних втрат. Водночас героїчний супротив чинили оборонці в лісовому масиві «Діброва», між Лісовими Сорочинцями, Колісниками, Левками, які були окуповані з 26 лютого по 5 березня 2022 року. З шаною схиляємо голови перед Героями, Воїнами, Захисниками та Захисницями — тими, хто зупинив ворога на підступах до наших домівок, хто обійняв землю, щоб ми могли обіймати своїх дітей. Руйнація, горе та страждання. Війна нещадно лишає по собі глибокі шрами в душах українців, не оминаючи жодне місто, село.
Хронологія події за матеріалами, зібраними істориком та краєзнавцем Миколою Черепом: «27 лютого відбулося перше протистояння між ЗСУ та армією рф. Відбувся бій на Мільківській горі, біля с. Мільки по трасі Суми – Київ, за 11 км. від Прилук. Півсотні бійців зі стрілецькою зброєю, гранатометами та протитанковими засобами мали затримати російську техніку з сотень одиниць, яка рухалась до Прилук. Дорога була гарна, техніка рухалась впритул на невеликій відстані. Місцевість для бою вибрана була не випадково, тому що тут був вдалий рельєфний ландшафт. Першим туди пішов підрозділ у кількості приблизно 20-ти чоловік і зробив засідку. Оборону будують у два ешелони. У першому, військових розвідувального батальйону підтримують добровольці роти охорони Прилуцького центру комплектування, підрозділ з 24 добровольців очолив ветеран війни у Афганістані, учасник АТО ООС – Сергій. У другий ешелон стали бійці територіальної оборони.
Зі спогадів військовослужбовців- учасників бою:
«Коли ми приїхали на місце, бій уже тривав, ворог хаотично вів обстріл, над нашими головами почали розриватись снаряди. Ми готувались зупиняти ворога коктейлями Молотова. Вибрали місце, очікували прориву їхньої піхоти».
«Ми повинні були затримати їх, коли вони будуть іти на Прилуки. Наша засідка спрацювала і ми просто підстраховували бійців ТО».
«Зустрічали ми колону для того, щоб зупинити її, навести навігацію і знищити по максимуму, та не дати пройти по дорозі на Київ. До підльоту авіації всі разом мали втримати колону на безпечній відстані від першого населеного пункту».
Від пострілів росіян згорять чотири авто: «Камаз», армійський «Hammer», легковик «Peugeot», та бус «Mercedes».
«Танки прорвались, перший стріляв з кулемету, другий з гармат по автомобілям. Їх зупинили. У цьому бою афганець втратив ногу, розвідники винесли його у безпечне місце та надали першу допомогу. Далі працювала авіація, літак летів на висоті мабуть метрів 30, поливаючи вогнем».
«Я мав зв’язок з байрактарами. Було розбито 2 танки, БМП з десантниками, декілька «Уралів» з боєкомплектами. Захоплено, як трофей п’ять танків і декілька вантажівок з боєприпасами. Після того, як вразили 2 танки, були затримані полонені, стало зрозуміло, що на першому їхав командир батальйону з розвідувальним дозором, далі рухалась колісна техніка. Це була тактична група в складі І Таманської дивізії, до якої входили засоби ППО, протитанкові і артилерійські засоби. Нараховувала до 200 одиниць, а може і більше». Зупинивши колону тут, захисники зупинили просування росіян на Прилуччину».
Пам’ятаємо…Не забудемо…Не пробачимо…
