Початок незламності – гідна відсіч ворогу

Чотори роки повномасштабної війни. Чотири роки щоденних обстрілів. Росія намагається зламати нас ракетами, дронами, ударами по енергетиці, житлу, дорогах, але країна не зупиняється.

У лютому 2022 року бої точилися й на території Сухополов’янської громади поблизу сіл Мільки, Колісники та Лісові Сорочинці.

У перші дні повномасштабного вторгнення, коли ворожі колони намагалися стрімко прорватися вглиб Чернігівщини, Мільківська гора стала місцем, де окупанти відчули справжню лють українського спротиву. Саме тут загарбники отримали гідну відсіч, яка змусила їх зупинитися та відчути ціну кожного метра нашої землі.

Завдяки професіоналізму Збройних Сил України та злагодженим діям територіальної оборони, на цьому стратегічному пагорбі було організовано ефективну оборону. Місцеві жителі допомагали військовим розвідкою та облаштуванням позицій, перетворивши околиці села Мільки на справжню пастку для росіян. Ворог, що рухався технікою, не очікував такого вогню. Як повідомляли очевидці та офіційні ресурси, саме на підступах до міста, окупаційні війська, втратили першу техніку та значну частину особового складу. Мільківська гора стала одним із тих рубежів, де плани ворога на «легку прогулянку» розбилися об залізну волю українських воїнів.

Не можна не згадати і бої у селах Лісові Сорочинці та Колісники, що на Чернігівщині, які також стали одними із героїчних епізодів оборони Прилуччини, в перші дні повномасштабного вторгнення, коли ворог просувався колонами, намагаючись прорватися вглиб області. Українські розвідники прийняли рішення атакувати ворожу техніку, щоб затримати просування та завдати максимальних втрат.

Під час запеклих зіткнень, захисники знищили кілька паливозаправників та одиниць бронетехніки, що суттєво підірвало логістику противника на цьому напрямку. Сьогодні ці бої згадуються, як приклад того, як невелика група професійних воїнів, здатна зупинити величезну колону техніки та змінити хід подій на окремій ділянці фронту.

Оборона Прилуччини показала, що ворог вразливий, а наші захисники здатні бити переважаючі сили противника на рідній землі.

Сьогодні ми згадуємо ці події з вдячністю до кожного солдата, який тоді прийняв свій перший бій, захищаючи наш дім.

Ми схиляємо голови перед воїнами, які продовжують відстоювати захист та територіальну цілісність нашої країни і пам’ятаємо тих, хто віддав найдорожче – своє життя – за волю України та наш спокій.

Ми не забудемо і не пробачимо.