A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Сухополов’янська громада
Чернігівська область, Прилуцький район

ПИРОГІВЦІ

Дата: 30.04.2020 13:27
Кількість переглядів: 657

Цивілізація людства має одну особливість - міста збільшуються, займають все більшу площу і при цьому поглинають приміські поселення. У великих містах цілі мікрорайони носять назви сіл, що колись знаходились на цьому місці і жили своїм тихим сільським життям.

Невеличкі провінційні містечка теж не обминула доля "розширення" і "розростання", але вона дещо інша. Якщо у великих містах приміські зони забудовуються однаковими багатоповерховими будівлями, що схожі одна на одну (згадаймо кінокомедію "З легким паром"), то передмістя Прилук неможливо сплутати.

І справа не тільки в тому, що хати передмістя не дуже відрізняються від сільських - одноповерхові (рідко двох), із господарчими будівлями і клаптями землі. Різниться між собою природа.

Села, що знаходяться на високому березі Удаю, стоять, наче серед степу - тільки лісосмуги поділяють широкі лани. Зовсім інша картина на нижньому березі тихоплинного Удаю - тут вологі луки, болота, ставки, ліси… Серед буйних верболозів, відразу ж за Прилуками, лежить і село Пирогівці.

Цариця Катерина II розселила козаків по всій Україні. За переказами, козак Пиріг зі своєю сім'єю поселився біля Прилук, бо в Прилуки його не пустили. А кругом було болото. Але що козакам болото! Заходився Пиріг його осушувати, разом з товаришами, які прийшли пізніше. А так як він був першим поселенцем, то й назвали село Пирогівцями. Це одна з легенд щодо походження назви села. Та є ще одна версія. Дуже вже вміли гарно готувати господині, що проживали в селі. А особливо їм вдавалися пироги. І слава про них втілилась в назві села.

Вперше село згадується в 1629 році. Чимало віків прошуміло над ним. Ще й зараз згадують старожили, як пирогівський колгосп за виробництво овочів одержав в нагороду вантажний автомобіль. Славилось тоді село своєю городиною, тютюном та м'ятою.

Населяють Пирогівці здебільшого українці. Як і майже в усіх селах України, село поділяється на кутки. Є тут Чорний куток. Жили на ньому сестри Галина і Параска. Були вони чорняві, ніби циганки, а до того ж дуже лайливі. А на кутку -  всього п'ять хат. Мабуть, дуже вже допекли сестри людям, що й куток Чорним прозвали.

На кутку Бебені оселилась більша частина родичів Бебенів. А назву куткові дав дід Бебень. Курдаска - про виникнення і назву цього кутка ніхто нічого не знає. Хутір Паляничівка взяв свою назву від прізвища Паляниця, бо на цьому кутку мешкають здебільшого люди з прізвищем Паляниця.

У селі говорять, що було колись двоє панів - Кузінов та Йовтуховський. Давно немає ні панів, ні їхнього роду, але існують в селі кутки Йовтуховське та Кузінове. На Кузіновому кутку раніше знаходився цегельний завод, і тепер те місце називають "Глинище".

На землях с. Пирогівець є поклади торфу. Найближче водоймище, що утворилося від вибирання торфу називається "Кар'єри", Ще один куток має назву Кудлаї  - від прізвища Кудлай.

Найпоширеніші прізвища в селі  - Кудлай, Пиріг, Котеленець, Паляниця. Походження цих прізвищ досить відоме.

Серед  прізвиськ  найбільш яскраві - Яківаниха. У родині дід був Іван, який коли розмовляв підставляв скрізь слово "як". Так його і прозвали - Яківан. А вже далі і по жіночій лінії пішло прізвисько Яківаниха. Дворовий - ще за панів служила у пана при дворі красива дівчина. Одружилась також з "дворовим" хлопцем. І народилося в них чотирнадцятеро дітей. Як панів виселили, то віддали цій сім'ї будинок панський, та й стали називати сім'ю Дворовими. Зовсім інше походження прізвиська Кумчик. Щедрий, веселий чоловік мав дуже багато хрещеників, а його все брали та брали в куми. І майже всі в селі почали називати його "мій кумчик". Ще є з селі прізвисько Мазчиха. Чоловік прибився в село з Мазок. А вже сільчани переробили його прізвище на Мазько, тобто мазківчанин.

Село поступово старіє, закрилась школа, медичний пункт, сільський будинок культури. Корінних мешканців стає дедалі менше. Але радує те, що все ж таки приїжджають люди з інших сіл і оселяються в Пирогівцях. Більшість працездатного населення працює в райцентрі, та пирогівчани з надією дивляться в майбутнє і вірять у відродження і розквіт свого села.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь