ЛЕВКИ
Левки – село Прилуцького району Колісниківської сільської ради. Розташоване за
Вперше згадується у 1657 році. Входило до складу Полкової сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782 – 1923рр.), до Малодівицького району Прилуцького округу (1923 – 1930), Чернігівської області (1932 – 1962), до Прилуцького району (з 1962).
Левки поселені близько 1638 р. на землях Густинського монастиря. Назву село отримало від жителів села Левківських (в гетьманському універсалі 1710 р. згадується Карпо Левківський). Після вигнання поляків з Лівобережної України Прилуцький війт «Кость Никифорович привернув був село до Ратуша Прилуцького». Але густинські ченці звернулися до гетьмана Б.Хмельницького, доводячи, що село, як оселене на монастирських землях, повинно належати монастиреві. Гетьман 1657 року надіслав в Прилуцький полк Петра Дорошенка і наказав йому разом з суддею Феодосієм Лавриновичем розібратися, на чиїх землях розташовані Левки. Після закінчення слідства село віддане монастиреві і це рішення 1660 р. було стверджене царською грамотою. Левки залишилися у володінні монастиря до 1786, після чого перейшли у відання казни. У 1740 р. в селі налічувалося 17 дворів (18 хат) селян. У 1780 – 19 дворів (27 хат) селян. Козаків у 18 ст. в селі не було.
У 1797 р. налічувалось 119 душ чоловічої статі податного населення. У 1859 р. – 72 двори, 326 жителів, 117 десятин придатної землі. Левки входили до Ольшанської волості 1-го стану, були приписані до парафії Миколаївської церкви с. Колісники. У 1886 році – 1 двір козаків, 80 дворів селян державних, 4 двори селян казенних, 90 хат, 454 жителі. У 1910 – 119 господарств, з них козаків – 3, селян – 115, інших непривілейованих – 1, налічувалось 665 жителів, в т.ч. 8 теслярів, 4 кравці, 3 столяри, 54 колесники, 23 ткачі, 1 вівник, 20 поденників, 3 займалися інтелігентними та 39 інші неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. Діяли: школа грамоти, земське початкове училище, засноване 1912, в ньому навчалися 31 хлопчик і 20 дівчат (1913). Левки підпорядковувалися Сезьківській (1925), пізніше (1990) – Колесниківській сільській раді.
У 1925 – 150 дворів – 732 жителі. 1930 – 139 дворів, 697 жителів. У 1949 в місцевому колгоспі „Червоний шлях” було
Центр села ділить ставок з дерев`яним мостом. Село здавна мало кутки: Бовтюки, Оврами, Цукурі, Чуки, Кирики. Кутки називались від прізвищ людей, які там жили.
Прізвища в селі: Завгородні, Степаненки, Каїки. Прізвиська часто давались від імен старших у роду. Трохимові - у сім’ї був дід Трохим, на Завгородніх кажуть - Конони, бо в них був дід Конон. Жабчині – жили біля ставка. Уштишині, Бруси – пояснень не змогли зібрать.
Поля навколо Левок називають Джулаївщина, Брусивщина, Лозове, Демкове – від імені власників.
Ліси біля Левок: Єфремове провалля, Одаренкове провалля, яке засаджене сосною.
Багато пережили Левки, пройшли через бурі і грози. Село старіє, і людей в ньому стає все менше й менше.
Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.
