Згідно з легендами назва с. Білещина з’явилася так. Навкруги Прилук земля належала панові Білецькому, який мав дві дочки. Коли прийшла пора дівчатам виходити заміж, пан подарував одній хутір, який розташований на горі – Горову Білещину, а іншій – Ярову Білещину або Низову.

Фото без опису

Вперше село згадується під назвою Нова Білещина 1900 року, хоча, напевно, воно існувало. Було тоді в селі 24 двори. Назва села так і залишилась – Білещина. Але, як відомо, хутір Білещина заснований генеральним суддею Я.І. Горленком. То ж це - тільки легенда. До села Білещина прокладена непогана дорога, є автобусне сполучення з м. Прилуки. Горову Білещину ще називають „дачним” селом, бо чимало прилучан придбали там будівлі. Село поділяється на кутки: Ломаки, Родоюни, Волошини. Всі родичі на прізвище Величко оселились на кутку, який носить назву Родоюни. А пішла така назва від діда Родіона.

Колись давно жили у селі пани Горленко та Остапчук. Остапчук – на хуторі Волошини. До наших днів «дожила» панська хата Горленка. Звичайно, в деякій мірі вона перебудована. Земля від с. Сухополова до Білещини зветься Горленкова до цього часу. Частину землі забудували новими будинками. Ще й зараз всі говорять: „Живемо на Горленковому”. Старожили згадують, що в пана Остапчука був великий сад, пасіка, добротний будинок. Найпоширеніше прізвище в селі Величко. Прізвиськ, як таких, майже не було. Згадали сельчани тільки про двох Анют, які колись мешкали в селі. Одну прозивали Анюта Михайлова, бо був батько Михайло. Іншу – Анютою Сивого. Чому Сивого? А тому, що жив у їхньому роду сивий дід. Чимало років минуло від того першого поселення недалеко від Прилук. В наш час село живе завдяки „дачникам”. У 2000 році у селі налічувалось 30 дворів. Від корінних жителів майже нікого не залишилось.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.