ПОЛОВА

Мальовниче село Полова розташоване на річці Половій (лівій притоці р. Удай) за 11 км. від Прилук. Свою назву  взяло від р. Полова. Раніше це були землі Густинського монастиря. У 1638-1639 рр. ченці покинули монастир разом з ігуменом Василієм і пішли в Путивль, шукати захисту в московського царя, боячись помсти польського магната І. Вишневецького, який був католиком і не підтримував православ’я. В рідні краї вони так і не повернулися, тож прилуцькі й навколишні жителі почали заселяти с. Полову.

Вперше село згадується в 1655 році «Травня 16 дня село Полова було віддане монастирю Б. Хмельницьким і затверджено універсалом 1657 р. квітня місяця», у володінні якого воно залишалось до 1786 року. Село входило до полкової сотні Прилуцького полку. У 1737 році в селі було 67 господарств селян, 13 господарств козаків.

Церква Різдва Богородиці в с. Половій збудована ще до 1710 року. У 1811 році «Стараннями полкового писаря» П.О. Кеценка споруджена мурована церква замість дерев’яної.

У 1861-1866 рр. козаки, державні та казенні селяни були підпорядковані Маціївському волосному правлінню. Після реорганізації волостей с. Полова у 1867 році увійшла до Прилуцької волості першого стану. Село того часу виглядало так: мурована церква, школа грамоти (однокласна церковно - парафіяльна), шинок, кузня, 20 вітряків, олійниця. Землевласниками були поміщики М.І. Величко та Л.Т. Зубов.

У 30-х роках 20 століття у Половій організовується колгосп. Село мало кузню, теслярську майстерню, механічний млин. З 1961 року с. Полова підпорядкована Сухополов’янській сільраді. У школі - восьмирічці навчалися 123 учні. В 1966 році  Полова стала відділенням пайгоспу «Жовтень», яке мало крупорушку, просорушку, млин, олійницю.

Нині в школі не чути дитячих голосів, не діють бібліотека та клуб. Фельшерсько-акушерський пункт обслуговує в основному пенсіонерів. Для прихожан відкрита церква.

Найпоширеніші прізвища в селі - Никони, Тересі, Ганнечі, які жили і живуть групками по кутках – так називаються і кутки. Першим поселенцем вважається сім’я Никонів. Прізвище Зінченки пішло від хутора Зіньків. У селі Полова народився Аландаренко Карпо Іванович – Герой України.

Історія села сягає в дуже давні часи. Багато пережито полов’янами на віку. Село старіє. Людей стає все менше. Але пам’ять людська здатна продовжити історію і передати її з покоління в покоління.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.