1.Гендерна дискримінація в оплаті праці – жінки отримують нижчу заробітну плату, ніж чоловіки, за аналогічну роботу (гендерний розрив у зарплаті).

2.Обмежений доступ до освіти – у багатьох країнах дівчатам забороняють навчатися або вони стикаються з перешкодами на шляху до освіти.

3.Насильство проти жінок – включає домашнє насильство, сексуальне насильство, переслідування та торгівлю людьми.

4.Обмеження репродуктивних прав – у деяких країнах жінки не мають доступу до контрацепції, абортів чи медичної допомоги під час вагітності.

5.Примусові шлюби та дитячі шлюби – дівчаток змушують виходити заміж у ранньому віці, що порушує їхні права на освіту та самостійне життя.

6.Нерівне представництво у політиці та керівних посадах – жінки часто виключені з процесів ухвалення рішень.

7.Гендерні стереотипи та сексизм – дискримінація у ЗМІ, рекламі та суспільному житті, яка закріплює нерівність.

8.Обмежений доступ до медичних послуг – особливо в регіонах, де жінки не можуть отримати необхідну допомогу через культурні чи економічні бар’єри.

9.Торгівля людьми та сексуальне рабство – жінки становлять значну частину жертв сучасного рабства.

10.Відсутність правового захисту – у багатьох країнах жінки мають менше прав щодо майна, спадкування чи захисту від насильства.

Ці порушення залишаються глобальними проблемами, і боротьба за рівноправність триває.

В Україні законодавчо закріплено рівні права та можливості для жінок і чоловіків. Конституція України гарантує рівність прав незалежно від статі, а такі закони, як «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005) та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2012), спрямовані на утвердження гендерної рівності та недопущення дискримінації.

Однак, попри наявність відповідної законодавчої бази, на практиці спостерігаються певні гендерні диспропорції:

1. Економічна нерівність: за даними Global Gender Gap Report 2022, гендерний розрив в оплаті праці в Україні становив 29%. Це означає, що за аналогічну роботу жінки отримують лише 71% від заробітку чоловіків.

2. Представництво у владі: жінки складають лише 12% депутатського корпусу Верховної Ради України, що є одним із найнижчих показників у Європі.

3. Домашнє насильство: щороку близько 600 українок гинуть від рук кривдників, а до поліції надходить понад 100 тисяч заяв від постраждалих від домашнього насильства.

Варто зазначити, що війна в Україні спричинила дефіцит чоловічої робочої сили, це відкрило можливості для жінок займати посади в традиційно «чоловічих» професіях, таких як водії автобусів, вантажівок тощо. Це супроводжується змінами в законодавстві та впровадженням програм навчання для жінок у цих сферах.

Таким чином, хоча Україна має розвинену законодавчу базу для забезпечення гендерної рівності, на практиці існують виклики, які потребують подальшої уваги та вирішення.

Фото без опису