Одна із форм влаштування дитини є прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу
Одна із форм влаштування дитини є прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу – прийняття усиновлювачами у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Дитина отримає всі права, у тому числі майнові, та обов’язки біологічної дитини.
ХТО МОЖЕ БУТИ ПРИЙОМНИМИ БАТЬКАМИ
1.Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі.
2.Прийомним батьком/мамою може бути працездатна особа, яка не перебуває в шлюбі.
3.Прийомними батьками можуть бути тільки повнолітні особи.
4. Прийомними батьками можуть бути тільки громадяни України.
ХТО НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИЙОМНИМИ БАТЬКАМИ
1. Особи, які не пройшли курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки.
2. Особа, яка визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною.
3. Особа, яка позбавлена батьківських прав.
4. Особа, яка була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком (прийомною матір’ю), батьком вихователем (матір’ю-вихователькою) іншої дитини, але усиновлення було скасовано чи визнано недійсним; опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з її вини.
5. Особа, яка за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I або II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду).
6. Особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства. 7. Особи, які перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансері.
8. Особа, яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами.
9. Особа, яка страждає від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я.
10. Особа, яка засуджена за злочини проти життя й здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
11. Особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, які мають психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства. 12. Особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку. 13. Іноземці, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини. 14. Особи без громадянства.
Вік
Влаштування дітей у прийомну сім’ю рекомендовано проводити з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли повноліття. У разі досягнення пенсійного віку одним із прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках прийомна сім’я може функціонувати й після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом 5 років.
Житлова площа
У разі створення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших товарів тривалого споживання, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).
КРОКИ ДО СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї
1.Звернення до служби у справах дітей.
Громадяни України, які бажають стати прийомними батьками, звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання, де отримують консультацію з усіх питань щодо створення прийомної сім’ї.
2.Подання заяви та збір документів.
Подають заяву про взяття на облік як кандидатів в прийомні батьки разом з пакетом документів:
копію документа, що посвідчує особу;
копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осібплатників податків або інформацію про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків;
копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осібплатників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік;
довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
висновок про стан здоров’я заявника, складений за формою згідно з додатком 5;
довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника;
документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
документ, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) заявника та членів його сім’ї, які проживають з ним на спільній житловій площі;
довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з прийомними батьками, засвідчену нотаріально або в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), підпису посадової особи та дати;
заяву про взяття на облік як кандидатів в прийомні батьки (від подружжя, яке бажає утворити прийомну сім’ю, приймається спільна заява, підписана кожним із подружжя). Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, зазначені в цьому пункті. Витребування у заявників документів, не зазначених у переліку, не допускається. Строк дії документів – один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.
3.Обстеження умов проживання.
Служба у справах дітей проводить обстеження умов проживання подружжя або самотньої особи, котрі бажають створити прийомну сім’ю, за результатами якого складає Акт обстеження житлово-побутових умов.
4. Проходження навчання.
Бажаючі стати прийомними батьками отримують направлення на проходження спеціального навчання для кандидатів у прийомні батьки. Навчання проходить у регіональному Центрі соціальних служб. Після проходження курсу кандидатам у прийомні батьки передається довідка про його проходження, а також рекомендація регіонального Центру соціальних служб до включення осіб як кандидатів до Банку даних до служби, яка направляла на навчання.
5.Перевірка документів.
На підставі поданих документів з урахуванням результатів обстеження умов проживання сім’ї та успішності проходження курсу навчання служба у справах дітей дає висновок про доцільність (недоцільність) створення прийомної сім’ї та відповідність її інтересам дитини.
6.Отримання статусу кандидата. Служба у справах дітей вносить відомості про осіб до Банку даних.
7.Пошук дитини.
Тільки після включення осіб до Банку даних потенційних прийомних батьків буде надана інформація про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також право зустрічатися з дитиною для налагодження контакту. Дітей можна брати на виховання з державних установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: з дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, притулків для неповнолітніх, центрів соціально-психологічної реабілітації. Також до прийомної сім’ї можна влаштовувати дитину, що перебуває на тимчасовому вихованні.
8.Отримання рішення про створення прийомної сім’ї.
Кандидати в прийомні батьки подають заяву до районної державної адміністрації або виконавчого органу міської ради про надання їм статусу прийомної сім’ї та передачу їм на спільне проживання й виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Голова районної державної адміністрації чи виконкому міської ради приймає розпорядження про створення прийомної сім’ї та передачу дитини на виховання та спільне проживання. На підставі розпорядження про створення прийомної сім’ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її створення, укладається договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї за встановленою формою.
ДОСТРОКОВЕ ПРИПИНЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї
Функціонування прийомної сім’ї може бути припинене достроково, а вихованці відібрані у прийомних батьків у разі:
Виникнення в сім’ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба батьків-вихователів, брак взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей).
Невиконання прийомними батьками обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей.
Повернення дітей рідним батькам
Усиновлення дітей.
Виявлення обставин умисного виведення дитини з прийомної сім’ї для усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини.
Виявлення обставин, за наявності яких особа не має права бути одним із батьків.
Якщо у прийомних батьків або членів сім’ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, зокрема у малолітніх і неповнолітніх дітей, діагностовано захворювання: глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкрита форма туберкульозу, психотичні розлади, асоціальні прояви, нахили до насильства.
Досягнення прийомними дітьми повної цивільної дієздатності. Зменшення кількості дітей, і впродовж року ця кількість не збільшилася. (Під час воєнного стану)
Відмова від примусової евакуації, оголошеної військовою адміністрацією регіону може бути підставою для припинення функціонування прийомної сім’ї.
ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ (ДБСТ)
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або самотньої особи, яка не перебуває в шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей (включно з рідними) у такій сім’ї не може перевищувати 10 осіб. Особи, які створили дитячий будинок сімейного типу, отримують статус батьків-вихователів, а діти – статус вихованців. На влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в ДБСТ потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Діти виховуються в ДБСТ до 18 років. У випадках навчання дитини в закладі або наявності інвалідності вона може залишитися в ДБСТ до досягнення нею 23 років.
ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЩОДО ДБСТ
Порядок створення ДБСТ визначений:
Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
Постановою Кабінету Міністрів України №564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»
ХТО МОЖЕ БУТИ БАТЬКАМИ-ВИХОВАТЕЛЯМИ
1. Повнолітні та працездатні особи, які перебувають у шлюбі.
2. Одинока особа, яка не перебуває у шлюбі.
3. Громадяни України.
ХТО НЕ МОЖЕ БУТИ БАТЬКАМИ-ВИХОВАТЕЛЯМИ
1. Особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними.
2. Особи, позбавлені батьківських прав.
3. Особи, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним; опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їхньої вини.
4. Особи, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей: інваліди I або II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду.
5. Особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства. 6. Особи, які перебувають на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері.
7. Особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; особи, які страждають від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я.
8. Особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150- 1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за скоєння інших злочинів.
9. Особи, з якими на спільній житлоплощі проживають члени сім’ї (зокрема малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, які мають психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильності до насильства.
10. Особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку.
11. Іноземці, крім ситуацій, коли іноземець є родичем дитини.
12. Особи без громадянства. Вік Влаштування дітей у ДБСТ проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей у такий спосіб, щоб на час досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих ситуаціях ДБСТ може працювати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більш ніж упродовж
5 років.
Вік
Влаштування дітей у ДБСТ проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей у такий спосіб, щоб на час досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу
Обов’язки прийомних батьків та батьків-вихователів
сприяти забезпеченню пріоритетного права прийомних дітей на усиновлення;
співпрацювати з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в ході здійснення соціального супроводу прийомної сім’ї;
співпрацювати з місцевими службами у справах дітей і соціальними службами, залучати спеціалістів до вирішення проблемних питань;
нести всі встановлені законодавством для батьків обов’язки щодо виховання та розвитку дітей, а саме: – поважати дитину; – виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини; – дбати про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; – забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; – забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; – забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини;
• нести персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей.
Права прийомних дітей
Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням із прийомними батьками та з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Держава надає постійну соціальну підтримку прийомним сім’ям та дитячим будинкам сімейного типу
Для здійснення соціального супроводження за прийомною сім'єю та дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник центру соціальних служб.
Центр соціальних служб надаватиме Вам комплекс правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування Вашої прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу.
Обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, будуть Вас навчати, щоб підвищити виховній потенціал Вашої сім’ї.
