Капустенці – давнє козацьке поселення, розташоване поблизу с. Замістя, в шести кілометрах від Прилук. Хутір  заснований при князях Вишневецьких прилуцькими козаками Капустами. Вперше згадується 1797р. Виникли Капустенці при полковому устрої. У 1797 році налічувалось у хуторі 33 душі чоловічої статі податного населення. Хутір Капустинський входив до Прилуцької волості 1-го стану та був приписаний до парафії Миколаївської церкви села Сорочинець.

Селяни займалися землеробством, риболовством. Здавна Капустинці славилися ранньою картоплею. Тільки-но розтане сніг, а жителі вже садили картоплю, дивуючи прилучан молоденькими бульбами, які з’являлись на базарі найраніше. З 1958 року хутір перейменовано у село Капустенці. Біля села протікає річка Удай. Вздовж річки – чагарники та вільхи. Лісів поблизу немає. Найближчий ліс – Густинський. Але село все одно зелене та привітне.

Фото без опису

У селі Капустинці найбільшим був куток Шкуратівка. Може, від того, що жили тут козаки Шкурати – нащадки Івана Шкурата, або Шкуратовича. Центр села – Майдан. Колись тут був сільський клуб, збиралися люди на мітинги, збори. Сільський люд охоче приходив на Майдан дізнатися про новини.

Хуторяни носять прізвища Лавріненко, Бондаренко, Самойленко. Це – найпоширеніші прізвища. Прізвиськ у Капустенцях якось не водилось. Щоправда, після війни в одного чоловіка було прізвисько „Хен де хох”. Пару разів крикнув так дядько -  тут і прізвисько йому приготували!

Тепер у Капустенцях від давніх  козацьких родів вже й сліду немає. Село майже повністю „окупували” міські дачники.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.