СТРІЛЬНИКИ

В кожного з нас - свої спогади. Вони  можуть бути добрими, чіткими, яскравими і майже… забутими. А бувають спогади такі, які ніколи не зітруться з пам’яті, які дійдуть до  куточка  душі і назавжди оселяться в  серці. Минає день за днем, тиждень за тижнем, рік за роком. Минулого вже не повернеш, але інколи так хочеться, щоб знову все повторилось. Часто людина, маючи вже дітей, онуків, хоче повернутися в своє безтурботне дитинство, згадати пахощі трав на лузі, поганяти за метеликами, залізти на височезне дерево…

Село Стрільники. Назва  походить від слова „стрілець”. Люди-стрільці, які приїздили в навколишні ліси на полювання, поверталися  завжди зі здобиччю - тому й назвали  село - Стрільники.

У 1870 році  Стрільники належали Радьківській волості. Одного разу Радьківський пан Ракович поїхав до Рудівського пана в гості. Там  побачив моторного хлопця – батрака, якого звали Федір. Цей хлопець дуже був завзятий і роботящий і запав в душу пану Раковичу. Він і виміняв цього парубка Федора Колошенка за собаку у пана Рудівського. Так Федір потрапив у село Стрільники. Пан Ракович наділив йому землі, дав лісу і поставив Федора лісником.

Село Стрільники та угіддя Федора розділяв струмок. Тут Федір побудував греблю, щоб можна було пройти в село. І виник куток - Загребля – так його називають і досі. Розчистили озерце, яке носить назву Колошенкове.

Пишаються односельці своїм земляком - Героєм Радянського Союзу Колошенком Василем Петровичем – льотчик-випробовувач. Вдячні односельці назвали вулицю іменем Колошенка.

У 1910 році почала працювати початкова школа.

Колгосп заснували в 1938 році, назвали ім. Свердлова. А в 1962 році колгосп ім. Свердлова об'єднали з селом Лісові Сорочинці і назвали ім. Димитрова.

В селі Стрільники є вулиця, де проживають люди з прізвищем Кальян, тому цей куток і має  назву – Кальянівка. Є куток, який називають Осередок – бо  знаходиться посередині села. Куток Вигон розташований на роздоріжжі, і сюди вигонили пасти корів. Колись, у давнину в Стрільниках проживав пан Порохов, цей куток і понині називають – Пороховщина. А той куток, який знаходиться поблизу залізничної колії, – Желізняківщина.

Село Стрільники заселяли люди, які щиро любили землю і працювали на ній від зорі до зорі. Майже всі жили заможно - мали землю, коней, корів, та декілька десятин лісу. І коли організувався колгосп,  всі дружно вступили до нього, об'єднали  землі, лісові угіддя. Було 4 бригади. І понині Стрільники - невеличке село, а люди в ньому  дружні і дуже гостинні.

Люди! Не забудьмо, не збайдужіймо, не зрадьмо своїх духовних оберегів, з якими  виростаємо і виходимо в широкий і тривожний світ, щоб завжди повертатися, бодай у спогадах, до родинного вогнища – до свого світу.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.