Пологи. Звичайне степове село - ні лісів, ні гаїв, ні дібров. Лише зеленим острівком, з білими хатками, розкішними вишняками, ясенами та липами запишалося воно, мовби демонструючи світові свою красу. Село Пологи лежить у долині. Довкола -  рівнина, з окремими западинами. Село  розташоване на чорноземах. Із західного  боку - болото. Колись тут була річечка, але  пересохла. Весною невеликі видолинки заповнені водою, та вже літом на них пасеться худоба, бо вода висихає.

Як же з’явилося на карті село Пологи? Раніше воно називалось Завадовщина. В селі Товкачівка жила пані Саливонша. Вона за різні провини виселяла людей на необжиті землі – солонці. А коли таких людей зібралось там чимало, то назвали поселення Завадовщина.

На території  Пологів жив поміщик Милорадович. Мав він 5 тисяч десятин землі. Частину її здавав селянам в оренду. Після 1917 року село назвали Пологи - від пологої місцевості.

За адміністративним поділом раніше село відносилось до Полтавської губернії Згурівського повіту.

На території села проживають українці. Як колись, так і тепер, село тягнеться одною вулицею - імені Івана Франка. Найпоширенішими прізвищами є Коробка, Маляренко, Розумейко. Прізвиська в селі давались від власних імен. Отак і з’явились  Радькові, Зінькові та ін.

Невелике село Пологи. Там, де ще мешкають люди, воно чистеньке й охайне. Маленький, зелений оазис серед рівнини. Останнім часом у Пологах  господарює «Крок-Укрзалізбуд»: вже відремонтовано стару ферму, де масово розводять свиней.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.