Неймовірні села нашої громади

Красиве, затишне село Лісові Сорочинці розташувалось серед густих лісів. Назва села походить від першого поселенця Василя Сороча, який в 1629 році одержав земельний наділ від Густинського монастиря. Уже тоді в Л. Сорочинцях було 11 дворів. Це здебільшого були родичі Василя Сороча. Після Люблінської унії 1569 р. Прилуки і навколишні села в т. ч. Л. Сорочинці захопила шляхетська Польща. У 1590 р. поляки подарували Л. Сорочинці князям Вишневецьким. Але невдовзі жителі Л. Сорочинців розправилися з феодалами, зруйнувавши садибу Вишневецького і Густинського монастиря. У 1648 р, козаки з створеного Прилуцького полку, в який входили і жителі Л.Сорочинців, хоробро бились в складі військ Богдана Хмельницького. Як відомо, після закінчення визвольної війни почалась роздача землі по рангу військової старшини.

В кожного з нас - свої спогади. Вони  можуть бути добрими, чіткими, яскравими і майже… забутими. А бувають спогади такі, які ніколи не зітруться з пам’яті, які дійдуть до  куточка  душі і назавжди оселяться в  серці. Минає день за днем, тиждень за тижнем, рік за роком. Минулого вже не повернеш, але інколи так хочеться, щоб знову все повторилось. Часто людина, маючи вже дітей, онуків, хоче повернутися в своє безтурботне дитинство, згадати пахощі трав на лузі, поганяти за метеликами, залізти на височезне дерево…

Чим ближче до  Колісників, тим більше милуєшся красою чудового краєвиду. Село немовби заховалося серед беріз і сосен. На початку села, в долині -  невеликий ставочок, на берегах якого поважно розгулює сільська птиця.

Де б ти не бував, скільки б не побачив незвіданих обширів, стоптав несходжених доріг, не маєш більшого щастя, ніж повернутися додому, на малу свою батьківщину. І немає різниці звідки ти родом:  з великого міста, села чи маленького хутірця, загубленого серед широких прилуцьких полів.

Будь благословенна, отча земле! Ти подарувала нам життя і  долю, розум і світле почуття дружби.

Красиве українське село Маціївка. Зелені болота, луки, яри – все тут є. Затишні лісосмуги дарують спокій і бадьорість людині, яка стомилася. А назву свою село взяло від прізвища першого поселенця Мацака, який поселився тут ще за монголо-татар. Перша писемна згадка про Маціївку з’явилася 1619 року. Крім того що воно красиве, родовід його сягає в глибину століть. З фольклорних джерел відомо:  першими поселенцями були козаки та селяни. Вільними були тільки 10 козацьких сімей. Селяни працювали на Густинський монастир.

Капустенці – давнє козацьке поселення, розташоване поблизу с. Замістя, в шести кілометрах від Прилук. Хутір  заснований при князях Вишневецьких прилуцькими козаками Капустами. Вперше згадується 1797р. Виникли Капустенці при полковому устрої. У 1797 році налічувалось у хуторі 33 душі чоловічої статі податного населення. Хутір Капустинський входив до Прилуцької волості 1-го стану та був приписаний до парафії Миколаївської церкви села Сорочинець.